Ще кілька років тому трансформаційна гра майже завжди була «живим» форматом: стіл, поле, фішки, кубик, колода карт і люди в одній кімнаті. Сьогодні дедалі більше ведучих працюють онлайн — з клієнтами з інших міст і країн, у групах, де учасники ніколи не бачилися наживо. Для багатьох українських фахівців це взагалі єдиний спосіб зберегти практику: клієнти роз'їхалися по всьому світу, а робота триває.
І тут кожен ведучий стикається з тим самим питанням: як перенести гру в онлайн так, щоб карти було зручно відкривати, а людина брала участь у процесі сама, а не спостерігала збоку? Щоб учасник міг спокійно роздивитися карту — без фото, які треба скидати в чат, без карти, піднесеної до камери, і без нескінченного «а зараз видно? не відблискує?».
Я проводжу трансформаційні ігри та працюю з метафоричними асоціативними картами (МАК), перепробувала різні варіанти онлайн-формату і зрештою створила власну платформу. Нижче — розбір способів, з плюсами й мінусами кожного. Почну з найпростіших.
Спосіб 1. Zoom (або інший відеодзвінок)
Як це виглядає: ведучий показує карти просто в камеру або вмикає демонстрацію екрана з фото поля, сам пересуває фішку і сам відкриває карти на прохання учасника. Іноді фото карт надсилають у чат.
Плюси:
- нічого не треба налаштовувати — Zoom є майже в усіх;
- підходить для першого пробного досвіду.
Мінуси:
- карту в камері часто погано видно: вона відблискує, розфокусовується, деталі губляться — а в роботі з МАК саме деталі часто «чіпляють»;
- постійні питання «а зараз видно?», «не відблискує?», «піднести ближче?» забирають час і збивають процес;
- клієнт — глядач, а не гравець. Він не тягне карту сам, не роздивляється її у своєму темпі, не рухає фішку;
- ведучий водночас і веде процес, і працює «руками» за всіх учасників — увага роздвоюється;
- після сесії нічого не зберігається, крім ваших власних нотаток.
Кому підходить: для разової зустрічі або якщо гра зовсім проста.
Спосіб 2. Онлайн-дошки (Miro та аналоги) + відеодзвінок
Як це виглядає: ведучий завантажує зображення поля й карт на онлайн-дошку, розкладає їх і показує учасникам. Розмова — в окремому вікні Zoom, Telegram чи Meet.
Плюси:
- усе зручно розмістити онлайн в одному місці;
- карти можна збільшити й роздивитися краще, ніж у камері.
Мінуси:
- дошки створені під інші задачі — наради, брейншторми, схеми — і не закривають усіх потреб гри: немає витягування карти з колоди наосліп, кубика, перемішування колоди, таймера в логіці гри;
- учасники здебільшого дивляться, а не діють — пересуває все ведучий;
- масштаб один на всіх, тож знову звучить: «я достатньо збільшила? а зараз видно?»;
- доводиться постійно перемикатися між вкладками — дошка, відеодзвінок, окремий генератор чисел замість кубика — і це незручно;
- немає журналу клієнта: історія сесій живе в різних файлах і папках.
Кому підходить: ведучим, які вже впевнено працюють в онлайн-дошках і готові витрачати час на підготовку.
Спосіб 3. Готові онлайн-версії конкретних ігор
Деякі автори ігор роблять цифрові версії своїх продуктів — на окремому сайті чи в застосунку.
Плюси:
гра працює «як задумав автор», нічого не треба збирати самостійно.
Мінуси:
ви прив'язані до конкретної гри. Якщо ви ведете кілька ігор, працюєте з МАК і ще робите розстановки — виходить кілька різних сервісів, логінів та інтерфейсів. Свою авторську гру туди зазвичай не завантажити.
Кому підходить: якщо ви ведете одну конкретну гру і в неї є офіційна онлайн-версія.
Спосіб 4. Спеціалізована платформа для ведучих
Існують платформи, створені саме для ведучих: простір, у якому є все для практики — ігрове поле, колоди, фішки, кубик, відеозв'язок — і в якому клієнт діє сам.
Я розповім конкретно про одну — Arche Nahorea (arche.nahorea.com), бо це моя платформа, і створила її саме я. Я водночас ігропрактик, розстановниця і коуч, тож усі проблеми, описані вище, знаю зсередини — і робила Arche саме для того, щоб їх розв'язати.
Як проходить гра:
- Ведучий готує поле. Завантажує своє ігрове поле, свої колоди (можна просто сфотографувати аркуш із картами — карти розпізнаються й розрізаються автоматично), викладає фішки, кубик, таймер. Підготовлене поле зберігається як шаблон — наступного разу збирати заново не потрібно.
- Надсилає клієнтові посилання. Клієнт відкриває його в браузері — з комп'ютера чи телефона, без встановлення програм і без реєстрації.
- Вмикає вбудований відеодзвінок. Розмова і поле — в одному вікні, без перемикання між Zoom, дошкою і генератором чисел. Сесію можна записати на відео.
- Клієнт грає сам. Тягне карту з колоди наосліп або відкрито, перевертає її, рухає фішку, кидає кубик. Ведучий вирішує, що клієнтові можна рухати, а що ні.
- Кожен дивиться так, як зручно йому. Учасник сам відкриває карту і сам її масштабує — і його масштаб не заважає іншим. Кожен роздивляється те, що хоче, у своєму темпі. Жодного «а зараз видно?».
- Після сесії поле, нотатки та спостереження зберігаються в журналі клієнта, і наступного разу можна продовжити з того самого місця. А зустріч можна вивантажити в PDF зі знімками поля й віддати клієнтові для рефлексії. Особистий план і записи ведучого клієнт не бачить.
Усе в одному місці. В Arche можна працювати з МАК, проводити трансформаційні ігри та системні розстановки (фігури на полі й 3D-розстановку). Ви завантажуєте все своє — свої ігри, свої колоди, свої шаблони розстановок. А ще з платформою вже співпрацюють автори ігор і колод, зокрема розробниця трансформаційних ігор Олеся Ніщук (@designleya, @transformation___game). Тобто і ваші матеріали, і матеріали різних авторів зберігаються в одному просторі — не треба бігати по різних платформах, логінах і папках.
Мінуси:
- платформа молода й поки не така відома;
- каталог готових ігор лише поповнюється.
Зате вона постійно допрацьовується: нові можливості з'являються регулярно, і я прислухаюся до кожного користувача — те, чого не вистачає ведучим, ми додаємо.
Тарифи. Їх три. Стартовий — безкоштовний і без тестового періоду: приходите, реєструєтеся і працюєте. Для розширених можливостей є інші тарифи. Деталі — на сторінці тарифів.
Кому підходить: ведучим трансформаційних ігор, ігропрактикам, психологам і коучам, які ведуть свою гру або кілька ігор, працюють з МАК і хочуть, щоб клієнт онлайн діяв так само, як за столом.
На що зважати під час вибору — незалежно від сервісу
- Хто робить хід — клієнт чи ви? Якщо клієнт лише дивиться, втрачається частина трансформаційного ефекту гри.
- Чи може кожен учасник роздивитися карту зблизька — сам і у своєму темпі? Для роботи з образами це принципово.
- Чи зможете ви провести свою гру, а не лише те, що пропонує сервіс?
- Скільки вікон і програм потрібно вам як ведучому? Zoom, дошка, генератор чисел замість кубика, таймер, нотатки, папка з фото карт… Кожне зайве перемикання — це хвилини сесії і ваша увага, яка йде не на клієнта.
- Що залишиться після сесії — у вас і в клієнта? Історія зустрічей і збережені поля допомагають бачити динаміку, а PDF для клієнта продовжує роботу після сесії.
- Скільки часу йде на підготовку перед кожною зустріччю? Якщо поле щоразу треба збирати з нуля, це години, які ви могли б віддати клієнтам.
- Чи росте інструмент разом із вами? Чи чують розробники ведучих і чи з'являються нові можливості, яких потребує саме ваша практика.
Замість висновку
Онлайн-формат не робить трансформаційну гру «слабшою» — якщо клієнт у ній і далі діє, а не спостерігає, і бачить карту так само ясно, як за столом. Почати можна і з Zoom, але щойно ігор і клієнтів стає більше, варто перейти на інструмент, створений саме для цього.
Якщо хочете спробувати — Arche Nahorea можна відкрити безкоштовно, зібрати поле і пройти сесію в обох ролях: і ведучого, і клієнта.
